THOUGHTS, FEARS, HOPES AND IDEAS.
PALURAMANN
ОТЖЕ, ЩО САМЕ
ОЗНАЧАЄ СЛОВО
«ГЕНОЦИД»?
Відповідь на це запитання може здатися нескладною, оскільки легітимне визначення можна швидко знайти на офіційному сайті ООН. Там зазначено, що відповідно до статті II Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього:
Геноцид означає будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
01.
Вбивство членів цієї групи;
02.
Нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам цієї групи;
03.
Навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
04.
Дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
05.
Насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
Вочевидь, цей легалістичний патерн не зовсім чітко характеризує зазначений вид злочину. І це зовсім не випадковість. Адже шлях, який веде до теперішнього визначення, є доволі довгим, складним та сповненим різноманітними прогалинами, які породжують низку проблем на практиці.
А історичні обґрунтування цього патерну є ще більш руйнівними, особливо в контексті російського неоколоніального та неоімперіалістичного характеру війни в Україні.
ОДНАК ПЕРЕД
ТИМ, ЯК
ЗАНУРИТИСЯ
ГЛИБШЕ В ЦЮ ПЛУТАНИНУ,
звернімося до коренів самого терміну, а саме до його етимології та так званої «першопочаткової дефініції», запропонованої видатним польським юристом Рафаелем Лемкіним.
ЕТИМОЛОГІЧНО, СЛОВО «ГЕНОЦИД» СКЛАДАЄТЬСЯ З
З давньогрецького префікса
G
É
N
O
S
що означає «раса або плем’я»
Латинського суфікса
-
C
I
D
E
що означає «вбивство»
Як згадувалося раніше, творець цього терміну вперше опублікував його 1944 року у своїй
книзі «Правління держав Осі в окупованій Європі», де він зібрав усі нормативно-правові
акти нацистської Німеччини, які б свідчили про політику переслідування. Однак у цій
публікації тлумачення злочину геноциду має більш широкий підхід у порівнянні з
офіційним визначенням, яке ми маємо сьогодні.
По-перше, Лемкін зазначив, що слово «геноцид» означатиме «переслідування національних, етнічних, расових, політичних та інших груп», а також характеризував нововведений термін так:
«Геноцид має дві фази: перша — знищення національного зразка пригнобленої групи; друга — нав'язування національного зразка гнобителя. Це формула, у свою чергу, може бути застосованою до пригнобленого населення, якому дозволено залишитися, або лише до території після виселення населення та колонізації території громадянами гнобителя».
За словами А. Дірка Мозеса, австралійського історика, який спеціалізується на історії геноциду та інтелектуальній історії,
«КАМПАНІЯ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ — ЦЕ САМЕ ТЕ, ЩО ЛЕМКІН НАМАГАВСЯ ОХОПИТИ СВОЇМ НОВИМ СЛОВОМ».
Однак його широко поширене та всеосяжне визначення, на диво, не було дотримано в Конвенції ООН про геноцид 1948 року. Натомість дії, пов’язані зі злочином геноциду, були віднесені до інших міжнародних злочинів, таким чином роблячи лінію між ними менш чіткою та більш заплутаною для звичайних людей. Але чому?
Саме тут повертається наше попереднє запитання, відповідь на яке є відносно проста, але надзвичайно шокуюча – це було зроблено для того, щоб певні держави могли вести війну в колоніальному стилі.
І саме Нюрнберзький процес встановив коріння такої «трагедії міжнародного правосуддя».