Chapter 4 | My Site

ЧОМУ ДЕХТО НАПОЛЯГАЄ

НА ТОМУ, ЩОБ НЕ НАЗИВАТИ

ЗЛОЧИНИ РАШИСТІВ В УКРАЇНІ

«ГЕНОЦИДОМ»?

Станом на серпень 2022 року вісім країн офіційно визнали дії росії в Україні геноцидом, та ще більше світових лідерів публічно описують звірства, вчинені російськими солдатами, тією ж термінологією.

І це, на мій погляд, абсолютно правильний крок, тому що він не тільки прояснює напруженість того, що відбувається в Україні, але й допомагає нам зрозуміти, що стоїть на кону цієї війни для українського народу. Навіть під час написання цієї глави, незліченні напади та масові вбивства, вчинені в ім’я «руського міра», продовжують відбуватися без кінця.

Але «ще більше» не означає «всі». І в цьому розділі я хотіла би висвітлити можливі причини щодо того, чому дехто утримується від визначення геноцидом злочинів рашистів в Україні.

ПО-ПЕРШЕ, ПОЧНЕМО З САМИХ КРАЇН.

Більшість держав, які досі публічно не назвали злочини рашистів в Україні «геноцидом», або ігнорують тему знищення цивільного населення в цілому, або стверджують, що засуджують усі звірства, вчинені росією, називаючи їх простими «воєнними злочинами».

Як зазначалося в третьому розділі, визнання злочину геноциду в будь-якій країні є не тільки юридичним рішенням, але й політичним.

Тому можна зробити висновок, що лідери таких країн ще не готові повністю спалити мости з російською федерацією та її впливом на їх економіку, політику та суспільство.

ЯКЩО МИ ПОГЛЯНЕМО НА МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУЦІЇ, ТО

ПУБЛІЧНОГО ВИЗНАННЯ ТОГО, ЩО РОСІЯ ЗДІЙСНЮЄ ГЕНОЦИД В

УКРАЇНІ, ЩЕ НЕ БУЛО – ЛИШЕ ЗАСУДЖЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ ПРИПИНИТИ ЦІ ЗВІРСТВА.

Цікавим є те, що представники багатьох інституцій зазвичай наполягають на відмові від використання терміну геноцид у контексті України.

Наприклад, 3 квітня 2022 року Айслінг Рейді (яка є старшою юрисконсультанткою Human Rights Watch) заявила Deutsche Welle, що

«[у самій Бучі] безперечно є військові злочини, потенційні злочини проти людства, де ми бачимо убитих мирних жителів, явно вбитих у форматі сумарної страти»,

завершивши свій виступ твердженням, що ще «зарано» називати те, що сталося, «геноцидом».

ЗРЕШТОЮ, БІЛЬШІСТЬ ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО НЕНАЛЕЖНОГО

ВИКОРИСТАННЯ «ГЕНОЦИДУ» В КОНТЕКСТІ УКРАЇНИ, ЯК НЕ ДИВНО,

НАДХОДЯТЬ ВІД ЮРИСТІВ-МІЖНАРОДНИКІВ, ОСКІЛЬКИ В СУЧАСНОМУ

МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ ІСНУЄ НЕЗЛІЧЕННА КІЛЬКІСТЬ КРИТЕРІЇВ,

ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОКАЗІВ.

З одного боку, багато юристів-міжнародників відзначають, що питання геноциду є надзвичайно актуальним для того, що зараз відбувається в Україні, і має бути в центрі майбутніх дебатів.

З іншого боку, вони твердо переконані, що формулювання «чи вчинено росією геноцид в Україні» є неправильною правовою базою для розгляду у сьогоденні, оскільки таке формулювання ризикує відволікти увагу та потенційно призведе країни до неправильної думки, що вони зобов'язані діяти лише тоді, коли було встановлено геноцид.

Звісно я усвідомлюю, що більшості іноземних міжнародників, які до лютого цього року не працювали в контексті України або не заглиблювалися в історико-культурний дискурс та історію відносин між росією та Україною, важко прийняти аргументи та докази щодо неоколоніалістичної та неоімперіалістичної поведінки росії та її солдатів – тим самим потребуючи більше часу, щоб опрацювати все, що відбувається.

ПРОТЕ ПОТРІБНО УСВІДОМИТИ, ЩО ЧАС ТАКОЖ СПЛИВАЄ, ЗАБИРАЮЧИ ВСЕ БІЛЬШЕ НЕВИННИХ ЖИТТІВ ІЗ КОЖНОЮ БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ.

САМЕ ТОМУ ПРО ЦЕ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ.

Розділ 3

Розділ 5